Криза середнього віку — це міф: ось вік, коли ми відчуваємо справжнє невдоволення, за даними психологів
Дослідження показує, що криза середнього віку — це міф. Справжнє падіння щастя відбувається в пізньому віці, а після 50 років людина починає відчувати себе краще.
Криза середнього віку, відома як "криза сорока", часто вважається моментом, коли життя починає йти шкереберть: людина відчуває потребу в змінах, ставить під сумнів свої досягнення. Проте, за даними дослідження, проведеного британським економістом Девідом Бланфлауером, це стереотип. У його роботі, опублікованій в Journal of Demographic Economics, йдеться про те, що справжнє падіння щастя відбувається в більш пізньому віці.
Дослідження, в якому було проаналізовано дані з 145 країн, показало, що щастя має форму U на протязі життя. Це означає, що спочатку людина відчуває себе добре, потім настає період труднощів, і з часом знову повертається до стану задоволення. Цей "період турбулентності" спостерігається в усіх культурах, незалежно від рівня життя.
Десять років невдоволення
Згідно з дослідженням, справжній пік невдоволення припадає на вік від 47 до 50 років. "Форма U кривої щастя спостерігається всюди, від Японії до Бразилії, включаючи Францію та Нігерію", — зазначає Бланфлауер. У Франції "найнижча точка" доводиться на 52 роки.
Що ж відбувається в цей період? Бланфлауер вказує на кілька факторів: ментальне навантаження, фінансовий тягар, сімейні обов'язки та професійні розчарування. У цей час здоров'я починає поступово погіршуватися, мрії здаються недосяжними, діти підростають, а батьки старіють. Весь цей час життя вимагає багато, але не завжди дає стільки ж.
Після 50 років — нове життя
Після того, як людина проходить через цей "пік невдоволення", ситуація починає покращуватися. З 55 років більшість опитаних відзначають, що почуваються краще, стають більш спокійними та усвідомленими щодо своїх пріоритетів. "Дані показують, що задоволеність життям зростає з віком, після цього нижчого рівня", — підкреслює Бланфлауер.
Цей феномен, що спостерігається в Європі, Африці та Азії, свідчить про те, що "криза п’ятдесяти" не є кінцем, а швидше переходом до більш стабільної фази. Американський соціолог Джонатан Раух навіть говорить про "тимчасовий токсичний коктейль": поєднання розчарувань, хронічної втоми та пошуку сенсу. Після того, як цей коктейль переварений, люди вчаться відноситися до життя з більшою легкістю, насолоджуватися простими радощами та менше звертати увагу на думку інших. Іншими словами, криза не є падінням, а відкриває шлях до нових можливостей.
